Двоє розбійників були розіп’яті з Ісусом у Страсну П’ятницю. Вони висіли майже шість годин на хрестах — голі, в ганьбі й агонії. Спершу вони богохульствували, кидаючи злісні образи в сторону Христа. Їхні імена не згадуються. Та один із них був врятований, а інший — втрачений. Один був прощений, інший — засуджений. Один вознісся на небеса, інший пішов у погибель. Серце одного запеклося ненавистю, а іншого — зм’якло від любові. Один проклинав Бога на останньому подиху, інший прошепотів спасенну молитву.
Чому так сталося? Чому один із них змінив свої думки і увірував у Христа? Є одне ймовірне пояснення: коли він побачив, як Ісус прощає Своїх убивць, це справило на нього глибоке враження. Його очі відкрилися, і він усвідомив, що перед ним не просто людина. Він ніколи не зустрічав такі сильні прояви любові. Ісус молився: „Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять“ (Луки 23:34).
Ця молитва була не лише за релігійних лідерів, які замислили Його вбивство, не лише за юдеїв, що схвалили це, і не лише за римлян, що це виконали, але за кожну занепалу людину, гріхи якої призвели до розп’яття. Це наші гріхи привели Ісуса на хрест, ми також були розбійниками, яких Він простив і за яких помер.
Розбійник був настільки зворушений добротою Ісуса, що в його серці прокинулася віра в те, що він також може врятуватися. Він виголосив просту щиру молитву з восьми слів, яка змінила його долю: „Господи, згадай мене, коли прийдеш у Царство Твоє“ (Луки 23:42).
Єдине, що об’єднувало Ісуса і розбійника, то це спосіб їх страти. Один був звичайним злочинцем, інший був суддею всього світу. Один був винен, як грішник, інший був найневинніша людина на Землі. На прохання розбійника пом’янути його, Ісус відповів: „Істинно кажу тобі: Сьогодні будеш зо мною в раї“ (Луки 23:43). І цей розбійник, хоча і був розп’ятий за свої злочини на землі, тепер — вільний на небесах завдяки силі прощення. Те, що сказав Ісус цьому розбійникові, є посланням надії для всіх нас. Якщо Ісус простив Своїх власних вбивць, Він простить і нас. Якщо Ісус врятував розбійника, спасе також і нас. Немає гріха, настільки жахливого, щоб його не змогла спокутувати кров Ісуса, і немає такої помилки, яка була б надто серйозною для милості Божої.
Євангельська розповідь про спокуту розбійника відповідає на питання: „Чи є передсмертне покаяння?“ Бог врятує кожного, хто молиться зі щирим покаянням і вірою навіть на останньому подиху. Та може бути раптова смерть без покаяння і тоді людина назавжди загине. Ось чому Біблія рішуче заявляє: „Сприятливого часу я вислухав тебе, і в день спасіння я допоміг тобі. Ось тепер — час сприятливий, ось тепер — день спасіння“ (2 Коринтян 6: 2). Він врятує твою душу і повністю змінить твоє життя.
Якби викуплений розбійник міг говорити з нами сьогодні, він можливо сказав би: „Не чекайте останнього дня свого життя, щоб отримати спасіння“. Значно краще служити Богу і віддати Йому свої кращі роки, а не останні дні, що залишилися. Бог гарантує прощення за покаяння, але Він не гарантує, що завтрашній день настане для нас, якщо ми зволікаємо. Двоє розбійників були розіп’яті з Ісусом. Один нині прославлений разом із Ним. Ми можемо розділити ту ж долю. Ми не зобов’язані вмирати в наших гріхах.
Переклад і адаптація Наталія ПАВЛИШИН
